Якось влітку 2020 року, а це був серпень, під час розпалу особистого ковіду (мій перший тач), стало відомо про те, що нам потрібно виїхати з Фенстеру. Власне на той момент, коли я це зрозумів, мені здавалось, що життя завершено і на цьому все. А у мене ще й двотижневий ковід з температурою 42 градусів Цельсію. Так ми й почали цей карколомний, суперважливий і визначальний етап в житті Фенстеру.
Історія була така: мій Фенстер знаходився в приміщенні, в якому він знаходився, за контрактом суборенди, тобто мені здавав в оренду основний орендар. Звісно, цей контракт було зареєстровано і погоджено з власником приміщення. Але все ж. В силу різних причин, про які я не буду розповідати в цьому випуску, ми не змогли з основним орендарем дійти згоди щодо подальшої долі нашого контракту і єдине можливе для мене рішення – виїхати з приміщення протягом якогось досить короткого часу.
Попервах я просто не міг зібрати свої думки до купи і безпорадно страждав, усвідомлюючи, що Фенстер в тому вигляді, в якому я його створив і розвивав, беззворотньо розчиняється у вирі підприємницьких течій бурхливого океану буття. Все. Власне так і сталось. Старий Фенстер доживав останні тижні свого три-з-половиною-річного життя (з 13 травня 2019 по 12 листопада 2020). Це було і сумно, і, потім, радісно.
Ну от. За пару днів я зрозумів, що все точно вже не буде як раніше. Проте спробував, звісно, поборотись за минуле, але з того толком нічого не вийшло. Отже, я почав думати, шукати, питати про нові місця для переїзду Фенстеру. Це було вкрай важко. Звісно, знайти місце маленького розміру з вікном, за більш-менш притомні гроші у центрі Відня – завдання не з простих. На той час взагалі було супер-складно. Не те, що я зневірився, але без особливого сподівання перебирав варіант за варіантом, розуміючи, що на це можуть піти місяці. Проте я просто рутинно робив свою роботу.
Ще був такий важливий для мене на той момент фактор, що кілька тижнів до цих подій, до нас прибув автомобіль (Peugeot Rifter), який ми придбали на Фенстер за угодою лізингу. І від нього непросто було б відмовитись у випадку чого. Тож крім решти проблем, у мене був ще й обовʼязковий щомісячний платіж за авто.
Аж ось, якимось нереальним дивом (у цього дива є імʼя, і я власника цього імені надзвичайно поважаю за те, що він завжди простягає мені руку допомоги саме тоді, коли вже нічого не працює, але я волію залишити його в таємниці) у мене “наклюнувся” контакт з власниками крамниці в тому ж будинку, що і був наш старий Фенстер. У них було надзвичайне приміщення, яке пронизувало весь будинок наскрізь і ви могли зайти в нього з однієї вулиці, а вийти з іншої. Це було дуже велике приміщення площею, думаю, десь біля 300 квадратних метрів.
Так сталось, що вони дуже постраждали від ковіду. Це був сувенірний магазин і у Відні дуже довгий час або не було туристів взагалі, або було дуже мало. А оренда “крапає”, і не зменшується. Ось вони й почали розглядати варіанти оптимізації видатків. І треба було такому статись, що їх бажання скоротити свої площі, в своїй найгарячішій точці співпали з нашої життєвою потребою знайти нове приміщення. Перемовини щодо передачі частини цього великого приміщення нам відбувались досить складно, були і злети, і падіння, оскільки в такій досить складній угоді було чимало підводних каменів. Але нам надзвичайно пощастило, що це приміщення технічно складалось з двох приміщень і те, яке зараз належить “новому” Фенстеру, попередній орендар передав нам, без додаткових технічних складностей, бо це була б ще одна супер-складна справа в історії нашого непростого Фенстеру.
Обговорення, прийняття остаточного рішення і підписання необхідних документів зайняли біля двох тижнів часу. Я настільки виснажився емоційно, що був не просто пустим, а зі знаком мінус, в показниках життєвої енергії. Тож я, коли все вже вирішилось із нашою подальшою долею, вирішив трохи відпочити і поїхати до найближчого до Відня моря – на узбережжя Словенії на кілька днів, до речі на тому самому авто, про яке я написав вище. І це було супер-круто! Остаточні документи я отримав вже в дорозі, чому надзвичайно тішився і відсвяткував, приїхавши на море.
А ось тепер саме цікаве.
За кілька днів! Днів (!!!) після того, як я владнав питання із новим приміщенням, компанія, яка керує нашим будинком, запропонувала мені в оренду все приміщення, до якого належало й те, де знаходився старий Фенстер! Тобто, за умови прийняття цієї угоди і наявності бажання, ми могли залишити Фенстер в тому самому місці, навіть не починаючи виїжджати з нього. І від цього мізки пішли обертом, зі швидкістю адронного колайдеру. Я навіть кілька днів не міг заснути. О це так поворот.
Ну звісно, емоції – наше все і я погодився на таку пропозицію. До речі, згодом зʼясувалось, що це був один із тих грандіозних факапів, про які я вирішив розповісти окремо пізніше, які трапились в житті Фенстеру. Але на той момент я відчував себе володарем світу і найкрутішою людиною по цей бік Європейського Союзу.
Шах і мат. Ми не лише знайшли нове приміщення для Фенстеру, але й залишили старе. Проте, після грунтовних міркувань, я вирішив, що ми переїжджаємо в нове приміщення. І це точно було вірне рішення. Одне з тих правильних, які назавжди змінили долю Фенстеру. На краще.
Причини прості. Воно значно більше. 120 квадратних метрів проти 12. Вікно втричі більше. Перед вікном величезна пішохідна площа, а не вузенька вуличка, до розійтись складно. Значно кращі: опалення, вода, електрика і багато інших дрібніших переваг однозначно і безповоротно вплинули на моє рішення. Ну і головне, найголовніше: контракт без обмеження терміну, тобто, поки я сплачую рахунки і виконую умови контракту – він ніколи не припиниться.
А ми таким чином підійшли до історії нового етапу в житті і розвитку Фенстеру – до того дня, коли Фенстер відчинив своє вікно в новому приміщенні, але за старою адресою. Тож, в наступному випуску про те, як ми починали новий Фенстер!
Тим часом я хочу щиросердечно і відверто висловити надзвичайну вдячність всім людям, чиї дії і рішення призвели до переїзду Фенстеру і допомогли цьому. З міркувань етики я не стану називати імен, проте в цій конкретній справі на сьогодні, та й майже від початку, я не відчував жодних негативних емоцій до жодного учасника тих подій. Мені все сподобалось і мене все влаштовує! І зрештою, Фенстер став найкращою кавʼярнею в світі, в дуже великій мірі завдяки цій події.
Залишити відповідь